| Категорії розділу |
|
Третє око. (THE THIRD EYE), 1956р. [19]
|
|
Доктор з Лхаси. (DOCTOR FROM LHASA), 1959р. [12]
|
|
Історія Рампи. (THE RAMPA STORY), 1960р. [0]
|
|
Печери древніх. (THE CAVE OF THE ANCIENTS), 1963р. [0]
|
|
Життя з ламою. (LIVING WITH THE LAMA), 1964р. [0]
|
|
Мудрість древніх. (WISDOM OF THE ANCIENTS), 1965р. [0]
|
|
Ти вічний. (YOU FOREVER), 1965р. [0]
|
|
Шафранна мантія. (THE SAFRON ROBE), 1966р. [0]
|
|
Глави життя. (CHAPTERS OF LIFE), 1967р. [0]
|
|
За межами 1/10. (BEYOND THE TENTH), 1969р. [0]
|
|
Тибетський мудрець. (AVIVANDO LA LLAMA), 1970р. [0]
|
|
Три життя. (THREE LIVES), 1970 р. [0]
|
|
Запалити вогонь. Глави з книги. (FEEDING THE FLAME), 1971р. [0]
|
|
Відлюдник. (THE HERMIT), 1971р. [0]
|
|
13 свічка. (THE THIRTEEN CANDLE), 1972р. [0]
|
|
Вогонь Свічки. (CANDLELIGHT), 1973р. [0]
|
|
Сутінки. (TWILIGHT), 1975р. [0]
|
|
Мій візит на Венеру. (My VISIT TO VENUS) [0]
|
|
Вислови [1]
|
|
Зображення [2]
|
|
| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
| Календар |
| « Серпень 2013 » |
| Пн |
Вт |
Ср |
Чт |
Пт |
Сб |
Нд |
| | | | 1 | 2 | 3 | 4 | | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | |
|
Головна » 2013 » Серпень » 21
Дні монотонно повзли один за одним, зливаючись в тижні, місяці і роки. Зрештою в нашій безпросвітного життя настала зміна. В один прекрасний день до нас у бараки прийшли солдати зі списками в руках. Вони стали викликати ув'язнених одну за одною. Моє ім'я також значилося в списку. Потім всіх перерахованих побудували перед бараками. Після декількох годин стояння в строю, коли день вже наближався до кінця, до нас підійшов комендант табору. - Тут ми зібрали всіх тих, хто доставляв нам найбільше клопоту і тим самим ображав нашого Імператора, - сказав він. - Ми відправляємо вас в інший табір. Туди ви вирушите через десять хвилин. Потім він різко повернувся і пішов. Ми були ошелешені. Що, невже й справді через десять хвилин?! Наше становище полегшувалося тим, що ні в кого не було ніякого майна. Тому нам залишалося л
...
Читати далі »
|
Японські солдати знову були не в дусі. Офіцери теж ходили, сердито поглядаючи на ув'язнених, і роздавали стусани всім, хто попадався під руку. Зневіра не покидало нас, коли ми думали про те, що нам належить пережити ще один нелегкий день. У цей день нам можуть не дати поїсти, будуть грубо поводитися і змушувати виконувати безглузду роботу. Кілька годин минуло з тих пір, як у двір табору на повному ходу, піднімаючи хмари пилу, увірвалася велика американська машина з черговою комісією. Вона зупинилася, так голосно взвизгнув гальмами, що якби її конструктори почули цей звук, їм би напевно стало погано. По всьому табору заметушилися годинні і наглядачі. На ходу застібаючи свої потерті гімнастерки, вони бігли, щоб зайняти свої місця. Охоронці кинулися на свій пост біля входу в табір, хапаючи на ходу якісь речі, щоб створити у приїхали враження, що вони вискочили за чимось на хвилинку.
|
Ми здивувалися, коли побачили, як разюче змінився Чунцин за цей час його вже був зовсім не те місто, в якому ми жили раніше. У багатьох місцях з'явилися нові будинки, а на старих будівлях тепер красувалися нові вивіски. Відкрилося безліч нових магазинів. Місто тепер був явно перенаселений. Сюди прийшли люди з Шанхаю і з інших східних районів країни. Ділові люди, які не могли більше займатися своїм бізнесом на узбережжі океану, тепер нахлинули в Чунпін з тим, щоб розпочати тут все спочатку. Деяким вдалося дещо врятувати, але більшість з них починали тут з нуля. Університети зайняли в Чунціні вільні будівлі або побудували собі тимчасові приміщення, які найбільше нагадували бараки. Однак саме в цих бараках тепер жили самі освічені люди Китаю. Якими б не були ці бараки, в них працювали кращі люди країни, а можлив
...
Читати далі »
|
Рано вранці наступного дня, задовго до появи в небі перших проблисків зорі, двері моєї камери з силою відчинили. Вона з гуркотом вдарилася об стіну і завмерла. Кілька солдатів увірвалися всередину. Вони грубо схопили мене, струснули і поставили на ноги. На мене наділи наручники і довго вели кудись в темряві. Солдати постійно підштовхували мене прикладами, що зовсім свідчило про їх дружньому розташуванні до мене. Кожного разу після удару прикладом вони кричали мені: - Швидко відповідай на всі питання, які тобі поставлять! Зрозумів, ворог порядку? І при тому говори правду, а то з тобою ще не така зроблять! Ми дізнаємося від тебе все! Зрештою ми прийшли до кімнати для допитів. У ній півколом стояли кілька офіцерів. Всі вони були дуже сердиті або бажали здаватися такими. Мені ж вони здавалися оравою школярів, що
...
Читати далі »
|
Пароплав повільно увійшов в затоку Сучоу і зупинився біля причалу. На палубу галасливим натовпом піднялися портові вантажники. Вони щось кричали один одному і жестикулювали. Наші речі тут же переправили на берег. Слідом за ними висадилися на берег і ми з За Ку. Рикши доставив нас по вулиці Бунд в центр міста, де я зупинився для проживання в одному з храмів. Спочатку ми з За Ку не могли прийти в себе в цьому світі шуму й гамору. Справа в тому, що Шанхай - дуже неспокійний місто: з ранку до вечора в ньому кипить життя. У ці дні він був ще більш гучним ніж звичайно, тому що в місто готувалися вторгнутися японці. Деякий час прикордонники обшукували всіх іноземців, які перетинали міст Марко Поло. Обшук часто викликав збентеження у цих людей. Люди на Заході не можуть зрозуміти, як може бути так, що японці і китайці не соромляться свого тіла. Однак при обшуках виявилося
...
Читати далі »
|
Шанхай! У мене не було ілюзій з приводу цього міста. Я знав, що скоро Шанхай стане однією з найгарячіших точок країни. Проте доля веліла мені податися туди, і ось ми з За Ку на наступний ранок, зібравши свої речі, разом спустилися по ступінчастим вулицями до пристані, де нас чекав пароплав, що пливе вниз за течією річки в Шанхай. На кораблі у нас була одна каюта на двох. Я лежав на своєму ліжку і думав про минуле. Я згадував той час, коли вперше дізнався про Шанхаї. Це трапилося тоді, коли мій наставник, лама Мінгьяр Дондуп, навчав мене тонкощам ясновидіння. Оскільки цей предмет може представляти інтерес для багатьох і часто буває корисний у житті, я розповім тут про те, як мене йому навчали. За кілька років до мого відправлення в Чунцін я проходив курс підготовки в одному з великих ламаїстських монастирів Лх
...
Читати далі »
|
Старий Тсонга-тай помер. Він лежав, згорнувшись калачиком, і, здавалося, спав. Нам було дуже сумно. Все в палаті мовчали. Ми були знайомі зі смертю. Ми стикалися зі смертю і стражданнями протягом усього дня, а іноді і протягом всієї ночі. Як би то не було, старий Тсонга-тай був мертвий. Я подивився на його зморшкувате засмагле обличчя. Шкіра була натягнута на нього, як папір на рамку, як линва парить на вітрі повітряного змія. Старий Тсонга-тай був благородним літньою людиною. Я глянув на його худорляве обличчя, на його горду голову і на рідкісну сиву бороду. Багато років тому він був високопоставленим службовцям при дворі імператора в Пекіні. Потім почалася революція, і старого погнала зі столиці громадянська війна. Так він потрапив в Чунцін, де влаштувався працювати ринковим садівником, почавши свою кар'єру з самого початку, і йому вдалося виростити на безплідн
...
Читати далі »
|
Був теплий і безвітряний літній вечір. Хмари над скелястими пагорбами, за якими ми прогулювалися, висіли на висоті, має бути, футів двісті. Ці блискучі білі обриси нагадали мені про Тибет. Фантастична форма деяких хмар викликала в пам'яті образи далеких гірських масивів. Ми з Хуангом багато годин займалися розкриттям трупів. Це було нелегко, тому що ми працювали з залежаних тілами, запах яких був нестерпний. Сморід розкладаються органічних тканин, запах антисептика і інші аромати анатомічного відділення прямо-таки вимотали нас. Я постійно запитував себе, навіщо мені їхати так далеко з тих місць, де чисті та повітря, і наміри людей. Закінчивши заняття, ми помилися і вирушили пройтися по пагорбах. Що може бути краще, думав я, ніж прогулянка ввечері по настільки красивих місцях? Ми бачили не тільки чудову панораму природи: підходячи до обриву, ми могли розглядати ді
...
Читати далі »
|
Густий сірий туман спустився на Чунцин. Він огорнув дама, річку і щогли кораблів в гавані, він перетворив вітрини магазинів у розпливчасті, сяючі блідим оранжево-жовтим світлом обриси. Навколо було надзвичайно тихо, і мені подумалося, що туман, схоже, робить Чунцин більш привабливим. Потім пролунав човгання звук кроків якогось згорбленого дідка, який розтанув у тумані ще швидше, ніж з'явився з нього. І знову ця дивна тиша, крізь яку до нас лише зрідка долинали випадкові приглушені звуки. Складалося враження, що туман пом'якшує всі шуми, як товсте ковдру. Був пізній вечір. У той день ми з Хуангом закінчили заняття і збиралися пройтися містом, щоб подихати свіжим повітрям, подалі від приміщень, де ми займалися розкриттям мертвих тіл. І ось на вулиці нас зустрів цей туман. Я відчував сильний голод, як, очевидно, і Хуанг. Сирість забиралася під одяг, нам стало холодн
...
Читати далі »
|
Ми проходили повз магазини з яскраво освітленими вітринами, в яких були виставлені речі і продукти, досі небачені нами. Схожі вітрини ми бачили на ілюстраціях в журналах, привезених до Лхаси через Гімалаї з Індії, куди вони в свою чергу потрапляли з казкової країни - Сполучених Штатів. Молодий китаєць мало не збив нас з ніг, пронісшись повз на самому дивовижному пристосуванні, яке ми коли-небудь бачили. Це була залізна рама з двома колесами, одне з яких було спереду, а інша - ззаду. Він втупився на нас і довго не міг відвести погляд. Це призвело до того, що він перестав дивитися, куди котить його рама. Ще мить, і переднє колесо вдарилося об камінь, внаслідок чого залізна штуковина відскочила в бік, а наїзник перелетів через переднє колесо і розпластався на землі. Падаючи, він ледь не збив з ніг жінку похилого китайську леді. Вона обернулася і вилаяла молодого невдахи, який, як нам здавалося, і без того вже досить пос
...
Читати далі »
|
Ніколи ще я не відчував себе таким змерзлим, таким покинутим, таким нещасним. Навіть у кам'яній пустелі високогірного масиву Тянь-Шань. Тоді я перебував на висоті 20000 футів над рівнем моря, де морозні вітри, що несуть цілі хмари дрібного піску, так боляче ріжуть шкіру, що на ній залишаються криваво-червоні мітки. Але навіть тоді мені не було так холодно, як зараз. Повітря тепер був тепліший, але страхітливий холод виходив з серця. Я виїжджав зі своєї улюбленої Лхаси. Озирнувшись, я побачив невеликі фігурки, що підносяться над позолоченими дахами Потали, а над ними ширяв самотній повітряний змій. Він пірнав і злітав вгору на слабкому вітрі, пірнав і злітав, як ніби кажучи мені: "Прощай, дні твоїх польотів на повітряних зміїв пройшли. Вперед, тебе чекають більш важливі справи! "Для мене цей повітряний змій став символом. Він майорів над містом серед неозорої небе
...
Читати далі »
|
T. LOBSANG RAMPALHASA "CORGIBOOKS" 1960 Читaчeві. Oпиcyвaнa в цій kнизі людcьke життя здивyє зaxідниx читaчів тим, щo в ній вaжливy poль відігpaють okyльтні здібнocті і нaдпpиpoдні явищa. Cпpaвa в тoмy, щo cпpaвжня kнигa являє coбoю пpoдoвжeння життєпиcy вeльми нeзвичaйнoгo людини. У йoгo тілo вceливcя дyx тибeтcьkoгo лaми з мoнacтиpя Пoтaлa, пpичoмy цe втілeння cтaлocя тak гpyнтoвнo, щo aвтop kниги фakтичнo caм cтaв лaмoю. Пpoтягoм Дpyгoї cвітoвoї війни цeй лaмa пpoйшoв чepeз тpивaлі і виcнaжливі тюpeмні yв'язнeння в япoнcьkиx тaбopax, дe піддaвaвcя звіpячим тopтypaми, жив пpakтичнo бeз їжі і нeoднopaзoвo дивoм pятyвaвcя від нeминyчoї cмep
...
Читати далі »
|
• Краще запалити свічку, ніж сварити темряву. «Вогонь свічки»
• Чим більше ви знаєте, тим більше вам потрібно буде пізнати. «Вогонь свічки»
• Ніколи не відповідайте на критику; робити так - значить послаблювати свої позиції. «Вогонь свічки»
• Все існуюче в процесі постійного руху. «Вогонь свічки»
| |
|
